Він сидів у гуртожитку перед дзеркалом майже годину. Усі, хто в цей час заглядав до кімнати, бачили таку картину: молодик, сидячи коло дзеркала, реготав і показував язика. А якщо хтось підходив до нього, то промовляв крізь сміх:
– Поглянь, яка мавпа дивиться.
І знову починав реготати. Спочатку це було смішно, але потім мешканці гуртожитку почали хвилюватися. По кімнатах пішли чутки, що Андрій провалив сесію і в нього зірвало дах. Інші подейкували, що його кинула четвертокурсниця Тетяна. Деякі міркували: Андрій щось покурив, ось і поперло хлопця. Але всі мали одну дуже корисну думку: з хлопцем щось треба робити.
Збори почали на кухні відразу по обіді. Порядок денний складався з одного пункту: що робити з Андрієм, який уже майже годину регоче перед дзеркалом у шостій кімнаті.
Усі чутки, які ходили по гуртожитку, було перевірено. Сесію хлопець склав без хвостів. А з Тетяною в нього сьогодні призначено зустріч. Тютюнові вироби та алкоголь він не вживає. Хтось подав пропозицію викликати бригаду лікарів, але цю ідею відразу відкинули. Бо якщо з хлопцем усе гаразд, то весь інститут буде реготати вже з них. Та й сам Андрій так розкриє рота, що вулкан на Камчатці буде дитячою забавкою.
– Що робити з тим йолопом? – пропищав Сергій.
– А ми що, знаємо? – в один голос присутні майже прокричали.
– Я пропоную піти та вимагати пояснення своєї поведінки, – пропищав знову Сергій.
Усі погодилися та юрбою вирушили до шостої кімнати. Не встигли члени зібрання навіть двері зачинити, як по коридору йшов сам Андрій.
– Андрію, дозвольте вас на хвилинку? – мовив Сергій і закрив собою подальший шлях пересування хлопцеві.
– Тільки не довго, бо спізнюся на репетицію театрального гуртка, я там граю дзеркало…
Учасники зборів переглянулися між собою, і Сергій видавив із себе:
– Ну, тоді не буду вас затримувати, – і скоса глянув на Марію, яка поспішно відчиняла двері кімнати.
– Приходьте завтра на виставу, дістанете задоволення.
– Дякуємо, але ми її вже бачили, – спантеличено відповів Сергій.