Віра в ідеали, надія на світле майбутнє, любов до життя – ці стереотипи притаманні кожній людині. Іноді почуття вкриті обманом і сліпим поглядом на рожеві мрії.
Деякі люди вірять у безхмарний світ, який вони бачать уві сні. Не розумію, чому треба лягати спати й заплющувати очі, щоб його побачити, а потім, прокинувшись, відчути лише розчарування. В таких людей є однодумці, що сподіваються побачити НЛО з порталом на іншу сторону нашого світу – сторону, де більше відтінків життя. Та лише одиниці люблять: свій дім, другу половинку, сім’ю, друзів і цей світ із його недоліками. Світ, який більшість так хоче змінити.
Людям із коханням у серці не треба засинати чи сподіватися зустріти прибульців, аби відчути тепло в душі. Достатньо залишити на усмішці: «Я кохаю!!!»

У коханні немає хімічних складів та логіки, тільки філософія почуттів.

Кохання – як сірник. Недоторканий у коробці, він – лише частина дерева. Так само як людина, котра ще не зустріла свою половинку. Під час дотику сірки з кресалом, якийсь рідний погляд посеред натовпу... іскра та в серці вогонь, який горить до опіків на пальцях. А потім біль. Біль старості або розлуки, але в коханні.

Чи в любові. Дітей, рідних або просто друзів.

У коханні людина живе – в коханні й помирає!

Кохаючи, ти даєш ближньому сили на досягнення мрій і сподівань. Ти так само мрієш, як інші, тільки в іншому напрямку. Про те, як змінити думку людей про це життя.

Хочеться показати, як приємно однією усмішкою привітати перехожого, одним поглядом змусити нервувати хлопця із сусіднього під’їзду, однією думкою зрушити з місця хмари.

Кохання має бути невід’ємною частиною тебе!!!
Чи любов.