Готуюся до зустрічі з тобою.
у дзеркало із острахом дивлюсь,
пригадуючи верби та тополі,
що нашому коханню грали блюз.

Вилюбились до вечора.
А хіба в вечора буває щастя?
– А хіба любились на щастя?

Укрий моє чоло глибокими зморшками,
аби я почала подобатися
кожному пересічному грудневі.
Не спускай собак,