Заголовок сайта

Кайтарма

Горяинов Андрей

30 Жов 2006

Музика весело, чую, луна.

Щиро до танцю нас кличе вона.

В мить танцювати почав старий Крим.

Музику чути ж бо цю лиш у нім.

Ллється мелодія – флейта співа.

Бубна у відповідь мова жива.

З вдячністю звуки вони видають.

Так, мабуть, грають лише у раю.

Сльози з очей від музичних надбань.

Наче заведений б’є барабан…

Розмір сім восьмих, у мене нема

сумніву в тому, що це – кайтарма.

Вхід

Показник зарядної батареї на камерофоні повідомляв, що живлення нема і він зараз вимкнеться.

І знову дощ, коли мені в дорогу.
Невмілі сльози.
Може, й по мені.
У цій землі вмиралося потроху:

Іноді доля дарує мені
щастям і радістю сповнені дні.
Їх у моєму житті небагато.
Я у ці дні можу вірші писати,

Такими ночами спиваються кращі хірурги,
кривавляться рани, ятряться, розходяться шви.
Марнота марнот, стоголова, стоока, сторука,

Мене лякала ця дорога. Я – доросла людина. Мати та батько вдома. Попереду зустріч із друзями дитинства.