Із самого ранку настрій кепський. День похмурий. У голові крутиться тільки одне питання: «Чому людина краде? Чого їй невистачає?» Навіть кава не заспокоїла. Квартира порожня. Як я розмовляю сам із собою, чують лише квіти. Негативна енергія впливає і на них, тому покидаю кімнату. На кухні тепло, пахне хлібом і газом, є бажання покінчити з собою. Але розумію, що не зможу. Господь декілька разів залишав мені життя, щоб я міг допомогти іншим, і те, що зараз відбувається, є проявом темних сил. Треба щось робити. Здоровий глузд бере гору. Відчиняю вікно, морозне повітря обдає обличчя, кисень починає пересилювати газ. Дзвінок мобільного виводить на новий виток події. Дзвонить той, що вкрав частину мене. Розмовляю спокійно... Голос, наче річка... Ше мить – і бурхливий потік знесе все на своєму шляху. У слухавці чути, як плаче його душа, прохає пробачити. Але річка вже зробила свою справу. Нарешті стає легше, гаряча кава гріє та заспокоює душу. Життя чудове, навіть тоді коли його намагаються вкрасти.