Заголовок сайта

А поночі лишаються рядки

Риженко Дарина

А поночі лишаються рядки,
бо навесні так хочеться літати.
(І кинеться із пам’яті кутків
налякано-пустих садів картатість.)

А поночі лишаються шляхи –
за обрії, за душі та й додому.
(Із павутиння спогадів і хиб
сплітається задумливість бездонна.)

Вхід

Решта –
гірка зрада
й солодкі по ній сльози.

Замість люстерного холоду
холідей.
Замість ошуканих ласкою
ластитись
до стверезілих віталень.

Я хочу навчитись сміятись.
Я хочу навчитись радіти.
Я знаю, що тим, хто це вміє,
нелегко мене зрозуміти.

Мрія

Пролог Цікава штука це життя. Воно, як зебра, смугасте. Сьогодні біла смуга – і тобі здається, що нема нічого кращого.

Травневе свято крокувало містом, несло на грудях ордени. Воно раділо, співало, тужило з юрбою за склянкою «наркомівських» ста грамів.