Не забуду казкові часи,
коли разом з тобою були ми.
Дуже часто я подумки лину
в день, коли я вогонь загасив.

Я, мабуть, з’їхав з глузду тоді –
не збагну ж бо, навіщо зробив це.
Ти сказала: «Залиш мене, вбивце!»
«Прощавай!» – відповів я тобі.

Ти пробач мені, мила, той біль
і ті сльози солоні, які ти
пролила. Пригадай краще квіти,
що колись дарував я тобі!

Якби міг повернути часи,
коли разом з тобою були ми,
запобіг би фатальним хвилинам –
тим, коли я вогонь загасив.